Транспортні казки від архітекторів: як нам під виглядом «урбаністики» намагаються продати проїзд по 30 гривень

Нещодавно медіа «ЦУКР» потішило сумчан черговим «глибоким» аналітичним матеріалом про транспорт. Головною експерткою виступила київська «архітекторка» Іванна Малій, яка з легкістю розкрила всі таємниці сумських маршруток. Щоправда, під час читання цієї публікації виникає стійке відчуття, що і сама експертка, і журналісти, які це опублікували, живуть у якійсь паралельній реальності, де факти — це лише необов’язковий додаток до красивих слів.

Давайте розберемо по пунктах цей шедевр транспортної аналітики і подивимося, що з ним не так (спойлер: майже все).

1. Архітектори — нові гуру логістики?

Перше і цілком логічне питання: відколи це архітектори стали фахівцями з пасажирських перевезень та економіки транспорту? З таким же успіхом медіа могло б залучити до аналітики маршрутних мереж доярку бабу Варю із сусіднього села — її експертна думка була б не менш «релевантною». Проєктувати будівлі та розуміти принципи роботи міського громадського транспорту в реальних економічних умовах — це, м’яко кажучи, різні речі.

2. Міф про 90-ті та «зникнення» транспорту

Пані Малій стверджує, що маршрутки виникли виключно через нестачу фінансування комунального транспорту у 90-х. Але це лише половина правди, причому менша.

Реальність: Маршрутки з’явилися не тому, що зникли тролейбуси, а тому, що після розпаду СРСР нарешті стала можливою приватна ініціатива.
Приклад Сум: У 1994 році, коли в місті зʼявилися перші приватні мікроавтобуси, комунального транспорту на лініях було навіть більше, ніж сьогодні. Проблема полягала в іншому: радянські маршрути прокладалися «за рознарядкою» згори, а не там, де це було потрібно людям. Приватники просто заповнили нішу: вони почали возити людей туди, куди ті хотіли їхати — до базарів, нових торговельних центрів та в нові мікрорайони. Ефективність перемогла бюрократію. Своїми ж аргументами по суті пані Малій хоче повернути місто Суми до часів Радянського Союзу, коли знову приватний транспорт зникне, і їздити сумчани будуть лише туди, куди везтимуть комунальні міські маршрути.

3. Казочка про щедрі компенсації за пільговиків

Архітекторка безапеляційно заявляє: перевізникам компенсують різницю за пільговиків («якщо проїзд коштує 15 гривень, то перевізнику повернуть вісім») і при цьому ще і дорікає приватним перевізникам, що вони мовляв не всіх возять безкоштовно.

Реальність: Приватні перевізники в Сумах не отримують і ніколи не отримували жодної гривнікомпенсації за перевезення пільгових категорій. Цей пасаж яскраво доводить: пані Малій навіть не намагалася розібратися в місцевому контексті. А журналісти «ЦУКРу» спокійно пропустили цю відверту дезінформацію в друк, навіть не спробувавши перевірити факти.

4. Магія валідаторів за чужий рахунок

Встановлення терміналів — ідея чудова. Але давайте подивимося на цифри, які наводить сама ж експертка: у комунальному транспорті Сум частка оплат через термінали складає аж 1 відсоток. До того ж комунальному транспорту це обладнання встановлювали фактично за рахунок міста. Приватникам ніхто таких подарунків чи компенсацій не пропонує. Вимагати від бізнесу інвестицій у те, чим користується 1% пасажирів, без будь-якої підтримки з боку міста — це відірваний від життя ідеалізм.

5. Новий конкурс і шлях до транспортного колапсу

Геніальна порада місцевій владі: проведіть новий конкурс із жорсткими вимогами, і приїдуть європейські автобуси!

Реальність: Сьогодні в Сумах за старих, не таких вимогливих умов майже половина маршрутів взагалі не обслуговується. Міська рада постійно публікує оголошення про пошук перевізників, але черги з охочих щось не видно. Якщо умови конкурсу зробити ще жорсткішими, як радить архітекторка, у місті настане повний транспортний колапс — возити людей буде просто нікому. Чомусь ані експертка, ані місцеві журналісти не захотіли відкрити сайт міськради і подивитися на реальний стан речей.

Головний фокус: «Львівське диво» за 30 гривень

А тепер переходимо до найцікавішого — до прихованої мети цієї публікації. Іванна Малій пропонує (а журналісти «ЦУКРу» захоплено це підтримують) зробити транспорт у Сумах «як у Львові».

Що означає «як у Львові» сьогодні?

Проїзд готівкою — 25 грн.
Банківською карткою — 20 грн.
Карткою «ЛеоКарт» — 17 грн.
А в найближчих планах (вже у травні цього року) підвищення тарифів: готівкою — до 30 грн, банківською карткою — до 26 грн.

Висновок очевидний: Розповідаючи красиві урбаністичні казки про комфорт і термінали, автори матеріалу фактично готують підґрунтя для шокового підвищення тарифів. По суті, і пані Малій, і «ЦУКР» активно лобіюють підвищення вартості проїзду для сумчан практично у два рази — до 30 гривень!

Важливий нюанс: Оскільки громадську організацію «ЦУКР» активно підтримують, лобіюють та фінансують структури, пов’язані із СумДУ, то і керівництво СумДУ несе пряму відповідальність за просування таких ініціатив у маси — мабуть після скандальних виборів ректора, вирішило трохи підзаробити на сумчанах і компенсувати свої виборні втрати.

Отже, перш ніж аплодувати красивим відео від архітекторів про те, як нам реформувати транспорт, сумчанам варто перевірити гаманці. Бо за фасадом розмов про «європейський досвід» і «комфорт» криється цілком конкретна мета: переформатувати транспортну систему міста так, щоб вийняти з кишень містян вдвічі більше грошей. І все це — під соусом експертної аналітики, яка навіть не пройшла базового фактчекінгу.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ