Народний депутат Тетяна Скрипка на прикладі Степанівської громади привернула увагу суспільства до болючої для всієї країни проблеми влаштування дітей при розформовуванні інтернатів. Будучи головою підкомітету у справах сім’ї та дітей Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, парламентарка завжди ставить на перше місце питання захисту дітей. На її переконання, в громадах мають бути створені належні умови, аби на місцях забезпечувалися і дотримувалися права сиріт, щоб опіку держави дійсно відчувала кожна дитина, що втратила батьків або залишилася без їх турботи.

«2 тисячі дітей, з них 118 – вимушені переселенці. 25 родин, що опинилися в складних життєвих обставинах. 32 дитини, що перебувають на первинному обліку як діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування (з них шестеро дітей отримали статус у 2022 році). І при цьому – один фахівець із соціальної роботи і два представника служби у справах дітей.

У Степанівській громаді на Сумщині не створено жодної прийомної сім’ї та жодного дитячого будинку, патронат також відсутній. Попри належну інформаційну роботу серед населення, місцеві жителі не виявляють бажання ставати прийомними батьками або утворювати ДБСТ, бо здебільшого працюють у Сумах і не потребують додаткових фінансів, а саме це почасти є мотивацією при утворенні сімейних форм виховання.

Діти, які мають статус сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування – перебувають під опікою родичів, або у закладах інституційного догляду.

Соціальні працівники теж у складних умовах – слід не лише встигати переміщуватися між населеними пунктами (службовий транспорт для цього не передбачений), а й опрацьовувати велику кількість документів.

Так, Степанівська громада не падає духом: до штату внесли ще одного фахівця із соціальної роботи і що найважливіше – у разі виникнення труднощів діти йдуть одразу до соціального працівника, якого добре знають і якому довіряють, втім проблема лишається і вона типова для України. Чому:

відсутній новий порядок визначення потреб населення в соціальних послугах та методика визначення вартості таких послуг (спеціалісти на місцях не можуть самостійно проводити обрахунок вартості, а від центральних органів влади алгоритму дій не надано);

🔹два нормативних акта Міністерства соцполітики встановлюють різні строки подання звітів і фактично суперечать один одному;

🔹акт оцінки потреб і документи, що складаються на підставі цього акту та мають бути в особовій справі дитини, також потребують оновлення;

🔹нестача фахівців із соціальної роботи через невідповідність заробітної плати кваліфікаційним вимогам та посадовим обов’язкам (слід мати на увазі, що соціальні працівники завжди у зоні ризику – відвідування хворих, загроза з боку агресивних клієнтів);

🔹у громадах утворено міждисциплінарну команду для організації соціального захисту дітей та комісію із соціального захисту населення. В більшості випадків ці комісії дублюють одна одну;

🔹попри воєнний стан, тривають виїзні позапланові перевірки Національної соціальної сервісної служби;

🔹 служби у справах дітей ще проводить роботи з підключення до ЄІАС «Діти»;

🔹відсутність підтримки соціальної роботи з боку місцевих депутатів, недостатній юридичний супровід з боку обласних державних адміністрацій.

Після вилучення з родини дитина направляється до лікарні або Центру соціально-психологічної реабілітації. Потім оформлюється опіка на родичів, в разі їх відсутності чи незгоди – відповідальність покладається на інституційний заклад.

Сьогодні маємо чітко розуміти – куди влаштовувати дітей при розформуванні інтернатів. Якщо таке розуміння відсутнє, діти мають бути під опікою держави. У свою чергу громади мають отримати всі необхідні інструменти для впродовження політики захисту дітей на місцях», – написала Тетяна Скрипка на своїй сторінці у Фейсбуці.